Балка Вовча (притока Євсуга)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балка Вовча
Витік на південно-західній стороні від села Михайлюки
• координати 48°57′05″ пн. ш. 39°12′56″ сх. д. / 48.95139° пн. ш. 39.21556° сх. д. / 48.95139; 39.21556
Гирло Євсуг
• координати 48°57′21″ пн. ш. 39°09′25″ сх. д. / 48.95583° пн. ш. 39.15694° сх. д. / 48.95583; 39.15694
Басейн Дону
Країни: Україна Україна
Луганська область
Довжина ~4,70 км

Балка Вовча[1][2][3] — балка (річка) в Україні у Новоайдарському районі Луганської області. Ліва притока річки Євсуга (басейн Дону)[4].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина балки приблизно 4,70 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 4,29  км, коефіцієнт звивистості річки — 1,09 [3]. На деяких ділянках балка пересихає[3].

Розташування[ред. | ред. код]

Бере початок на південно-західній стороні від села Михайлюки. Спочатку тече на північний, а далі на південний захід і на північно-східній околиці села Дмитрівки впадає в річку Євсуг, ліву притоку річки Сіверського Дінця.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Проти гирла балки на правому березі річки Євсуга розташована гора Куца (132,9 м)[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXV, лист: 17. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Харьковской губернии, Область Войска Донского.
  2. а б Топографічна карта Главного штабу М-37-115. Щастя. Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
  3. а б в Балка Вовча на Google.Maps
  4. Словник гідронімів України / Ред. кол.: А. П. Непокупний, О. С. Стрижак (заст. голови), К. К. Цілуйко (голова); Укладачі: І. М. Желєзняк, А. П. Корепанова, Л. Т. Масенко, А. П. Непокупний, В. В. Німчук, Є. С. Отін, О. С. Стрижак, К. К. Цілуйко. АН УРСР. Ордена Трудового червоного прапора Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Українська ономастична комісія. – К.: Наукова думка, 1979. – С. 113

Посилання[ред. | ред. код]